Гнійні пробки в горлі виникають в результаті запалення. Їх освіта викликають певні види хвороботворних мікроорганізмів. Цей симптом зустрічається у дітей частіше, чим у дорослих, що пояснюється незрілістю їх імунної системи.
Зміст статті:
Гній слід відрізняти від мокроти – прозорого секрету, що виробляється слизовою оболонкою дихальних шляхів.
Причини виникнення гною в горлі
Гній являє собою рідку суміш ділянок тканини, білків, а також клітин імунної системи і мікроорганізмів. Він виникає в результаті міграції у вогнище запалення нейтрофілів, що спричиняє приплив у цю область рідини. В результаті ділянка органу або тканини набухає, формується абсцес, який через деякий час проривається і його вміст виливається в порожнину. Здатність викликати гнійні процеси мають лише певні бактерії:
- Стафілококи;
- Стрептококи;
- Клостридії;
- Мікобактерії;
- Клебсієли та ін.
Також в деяких випадках причиною може стати грибок роду Candida.
Гній у горлі може виникнути за двох основних причин:
- Запалення безпосередньо «на місці» – в гортані, мигдаликах, оточуючих їх тканинах.
- Запалення синусів або пазух носа. У цьому випадку гній потрапляє в горло в результаті його стікання вниз.
Ознаки наявності гною в горлі можуть дуже сильно варіювати в залежності від локалізації запалення. Але все ж характерні симптоми можна виявити:
- Висока температура.
- Мігрень.
- Слабкість, ознаки загальної інтоксикації, гарячка.
- Кашель.
- Опухання лімфовузлів.
- Неприємний запах з рота.
Якщо причина запалення – гнійні пробки на мигдалинах (при лакунарній та фолікулярній ангіні) пацієнти відзначають у себе:
- Біль, першіння, печіння в горлі, дискомфорт при ковтанні.
- Зміна тонів голосу.
- Порушення в роботі шлунково-кишкового тракту.
При ускладненнях ангіни або тонзиліту до симптомів можуть додаватись підвищена слинотеча, біль у вусі, попереку, серце.
Іноді збільшені глоткові і носоглоточние мигдалини (або гланди) можуть викликати погіршення слуху, носового дихання. У такому разі їх називають аденоїдами. Гнійні пробки на гландах при даному захворюванні виявляються лише при гострому процесі або загострення хронічного. При фарингіті важливим відмітним ознакою є локалізація гною на задній стінці горла.
При синуситах ці симптоми можуть бути відсутні, проте можливі наступні ознаки:
- Закладеність носа.
- Набряк повік та губ.
- Відділення гною з носових ходів.
Для того щоб видалити гній і провести коректне лікування, необхідно знати причину його виникнення. Для діагностики захворювань горла проводять фарингоскопию. За допомогою спеціального приладу отоларинголог досліджує порожнину і розташовані там органи. Якщо виявити вогнище запалення не вдається, пацієнтові призначають рентген приносових пазух.
Для вибору найбільш ефективного антибіотика рекомендується зробити бактеріальний посів гнійного вмісту. Однак дане дослідження вимагає декількох днів. Тому при прогресуванні захворювання призначають антибіотики широкого спектру, активні проти найбільш поширених збудників.
Принципи лікування гною в горлі
Будь-які терапевтичні заходи поділяються на консервативні та хірургічні. При гнійно-запальному процесі в горлі можуть бути показані і ті, і інші, залежно від його вираженості та області поразки.
При гнійних пробках на мигдалинах або гортані показаний прийом наступних засобів:
- Антибіотиків, специфічно діють проти збудника інфекції або володіють широким спектром активності;
- Антисептичних та ранозагоювальні препаратів, у тому числі з рослинної сировини;
- Імуномодуляторів;
- Знеболюючих і жарознижуючих ліків;
- Общестимулирующих препаратів, вітамінів.
- Цілі терапії при гнійних процесах – вилікувати захворювання і полегшити її перебіг. Дані засоби усувають причину запалення, допомагають організму боротися з інфекцією і скорочують період відновлення після дії патогенів.
Таке лікування показане при абсцесі, некрозі тканин, наявності гнійних наривів. Найпростішим видом операції є розтин вогнища запалення з дренуванням порожнини. У крайніх випадках роблять трахеостомію, коли абсцес може стати причиною зупинки дихання. У цьому випадку у горлі утворюють отвір для з’єднання з навколишнім середовищем. Варіантом хірургічного втручання є трахеотомія, в цьому випадку постійне отвір не формується.
В радянський час в ЛОР-практиці були популярні проколи при синуситі. Вони використовувалися для введення в порожнину лікарських засобів. Сьогодні їх застосовують тільки при неефективності загальної терапії.
У ряді випадків може бути показано видалення органів (резекція) або їх відмерлої частини. Зазвичай це стосується мигдалин. Така операція носить назву тонзилектомія. Зазвичай показанням до її проведення є паратонзилліт (ускладнення ангіни).
Однак і в цьому випадку видалення виробляють тільки:
- Після невдалих спробах прибрати гнійні пробки частковою резекцією або розкрити абсцес;
- При тяжкому перебігу;
- При ризику зараження крові.
Сучасні фахівці намагаються по можливості уникнути операції. Лікарі старої школи, навпаки, позитивно оцінюють її значення. Так професор Пальчун В. Т. зазначає: «Хворі задовільно переносять операцію, і стан нормалізується набагато швидше, чим при простому розтині».
Позбутися від гнійних пробок може бути складно, якщо процес перейшов у хронічну стадію. Тоді за тимчасовим поліпшенням слід період загострення, захворювання то затихає, то знову поновлюється. Для запобігання цього необхідно при виявленні перших ознак гнійного запалення звертатися до лікаря і виконувати всі його приписи. Поширеною причиною хронізації інфекції є самовільне скорочення курсу антибіотиків і припинення їх прийому після перших ознак поліпшення. Лікувати гнійне захворювання необхідно з використанням ефективних сучасних засобів і обов’язково під наглядом фахівця.